Сомерсет Моем народився 25 січня 1874 р. в Парижі, в сім'ї юриста британського посольства у Франції. Батьки спеціально підготували пологи на території посольства, щоб дитина мала законні підстави говорити, що народилася на території Великобританії.

Очікувалося прийняття закону, за яким всі діти, які народилися на французькій території, автоматично ставали французькими громадянами і, таким чином, після досягнення повноліття підлягали участі у війні, якщо вона була.[1]

У дитинстві Моем говорив тільки французькою. Англійською оволодів лише після того, як осиротів в 11 років і був відісланий до родичів в англійське місто Вітстейбл. До початку письменницької кар'єри відвідував Королівську школу в Кентербері, потім вивчав літературу і філософію в Гейдельберзькому університеті і медицину в Лондоні. Працював в лікарні святого Томаса в бідному кварталі Лондона — цей досвід відображений у першому романі Моема «Ліза з Ламбета» (1897). Перший успіх на терені літератури Моему принесла п'єса «Леді Фредерік» (1907).

Під час першої світової війни співпрацював з МІ-5, як агент британської розвідки був надісланий до Росії. Робота розвідника знайшла віддзеркалення в збірці новел «Ешенден, або Британський агент» (1928).

Після війни Моем продовжив успішну кар'єру драматурга, написавши п'єси «Коло» (1921), «Шеппі» (1933). Успіхом користувалися і романи Моема — «Тягар пристрастей людських» (англ. Of Human Bondage, 1915), «Місяць і мідяки» (англ. Moon and Sixpence, 1919, укр. пер. 1989), «Пряники і ель» (англ. Cakes and Ale, 1930), «На жалі бритви» (англ. Razors Edge, 1944, укр. пер. 1989).

Моем помер 16 грудня 1965 р. у французькому містечку Сен-Жан-Кап-Ферра поблизу Ніцци від пневмонії.